Видатні вінничани на алеї слави. Хто вони?

Про ментальну  й духовну спадщину міста нагадують люди, що залишили по собі яскравий культурний та історичний слід. Вінниччина – батьківщина письменників С.Руданського, М.Коцюбинського, М.Стельмаха, українського відомого композитора – М. Леонтовича, борця проти кріпацтва – Устима Кармелюка.

Сьогодні, прогулюючись алеєю видатних земляків, журналіст «Вінницької правди» вирішила зробити невеличкий екскурс у життя та творчість митців.

Досягнення, напрацювання та життєвий шлях кожного значною мірою різняться,  проте кінцева мета – бути корисними та досягати вершин  свого призначення – об’єднала їх.

Михайло Стельмах  — український письменник, драматург, фольклорист.

Народився 11 (24 травня) 1912 року в селі Дяківцях (тепер Літинського району Вінницької області) .

Поезію Стельмаха відзначає глибокий ліризм, пісенність, емоційність, вплив фольклору, багатогранність тематики.

Петро Ніщинський – композитор, поет, перекладач, педагог. (21.09.1832  Іллінецького р-ну Вінницької  області.

Як композитор відомий насамперед музично-драматичною картиною «Вечорниці», створеною на власний текст, в основу мелодики якої покладено українські народні пісні. Здійснив також обробки українських народних пісень для хору («Ой, гук, мати, гук», «Панщина», «Пісня про Байду», «Пісня про козака Софрона»), написав романси на власні слова («Сум», «Порада» та ін.).

Виступив як талановитий перекладач: переклав українською мовою поему Гомера «Одіссея», трагедію Софокла «Антігона», працював над перекладом поеми Гомера «Іліада» (незакінч.), давньогрецькою мовою — «Слово о полку Ігоревім».

Опублікував також підручник з граматики давньогрецької мови, низку розвідок про давньогрецьку музику.

Микола Трублаїні (Микола Трублаєвський) (25 квітня 1907 — 5 жовтня 1941) — український письменник.

Народився 25 квітня 1907 року в селі Вільшанка, нині Крижопільского району Вінницької області.

Твори письменника мають патріотичну спрямованість, зокрема широко відомі пригодницькі повісті «Мандрівники», „Шхуна «Колумб»“, науково-фантастичний роман «Глибинний шлях». . Ім’ям  М. Трублаїні названо українську літературну премію за твори для дітей і юнацтва.

Микола Леонтович —  український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор відомих народних пісень для  хору.

Микола Дмитрович керував учнівськими колективами і творив власні обробки народних пісень.

Опублікував він понад 200 таких творів, як “Щедрик”, “Козака несуть”, “Мак”.

Васииль Си́дорович Земля́к –  український письменник і кіносценарист чеського походження, лауреат Шевченківської премії.

Василь Земляк у кожному своєму творі звертається до тих життєвих вражень, які міцно закарбувалися в пам’яті, до тих настроїв, почуттів та асоціацій, які переростали в образи-метафори.

В українській літературі XX ст. порівняно невеликий за обсягом творчий доробок Василя Земляка знайшов належне йому високе місце серед найпомітніших явищ у нашому письменстві.

 

Микола Некрасов –  прозаїк, поет, публіцист, класик світової літератури. З’явився на світ 10 грудня 1821 року в Немирові,

Твори Некрасова увійшли в золотий фонд прози і поезії. Картини народного життя і народного горя письменник описував дуже яскраво, за що заслужив повагу ще у сучасників. Сьогодні Некрасов вважається класиком не тільки української та російської, але й світової літератури.

Михайло Коцюбинський – письменник,  народився 17 вересня 1864 року у Вінниці.

Класик української літератури. Вивів національну літературу на європейський рівень. Його називали українським імпресіоністом.

Саме його творчість вперше в українській літературі увібрала в себе імпресіонізм, глибокий психологізм, елементи експресіонізму, неореалізм та інші трендові течії мистецтва і культури того часу.

Ярослав Шпорта (15 вересня 1922, с. Сальниця, нині  Хмільницького району Вінницької області )— український поет і перекладач.

Твори Ярослава Шпорти  живилися глибокою любов’ю поета до рідної України, всього широкого світу, особливо Сходу (він багато подорожував), писав поет інтимну лірику, і хоч залишався в координатах «оспівування соціалістичного ладу», а все ж кращі його інтимні і пейзажні твори, вірші на історичні теми викликали значний резонанс і ставали популярними.

Ярослав Івашкевич ( 20 лютого 1894, село Кальник, нині Іллінецького районуВінницької області  — польський письменник, перекладач і громадський діяч.

Один із засновників літературної групи «Скамандр» (пол. Skamander). Автор поетичної збірки «Діонісій» (1922), роману «Честь і слава» (1956–1965), п’єси «Відбудова Блєндомиру» (1951), повістей «Панночка з Вілька», «Мати Йоанна від ангелів», «Дівчина і голуби». Перекладач поезій Т. Шевченка, М. Рильського.

Для творів Івашкевича характерні мотиви жорстокої любові і самотності.

У цих творах оформився сам стиль письменника, визначальними рисами якого стали чуттєве, пластичне зображення, ліричність оповідання.

Степан Руданський (1834 – 1873) – український поет, перекладач, фольклорист.  Народився він у селі Хомутинці (нині Калинівського району Вінницької обл.)

Твори Руданського були надруковані і здобули визнання читачів завдяки зусиллям наступного покоління українців – Олени Пчілки, Івана Франка, Агатангела Кримського. Деякі його твори, зокрема пісня «Повій, вітре, на Вкраїну», здобули найвищу оцінку – вони перейшли в народ і поширюються як народні пісні.