Це не смішно

Блискуче світло софітів, надреальні трюки та номери з тваринами, які віддано виконують команди дресирувальника, розпалюють в залі посмішки людей, споглядаючих свою улюблену розвагу. Але чи варті вони щоденних тортур циркових тварин? В даному шоу  тварини є заручниками людської жорстокості.

В останні роки цю тему почали досить гучно обговорювати не лише на теренах України, а й поза її межами. Заборона чи обмеження тварин у циркових постановках законодавчо працює в Австрії, Великій Британії, Швеції, Австралії, Канаді, Фінляндії, кількох штатах США та ін.

Досвід світової практики нам показує, що спочатку вводиться заборона на придбання нових тварин і дається певний час на продаж або передачу вже існуючих звірів. До того ж, закон не буде позбавляти власників права власності. Тобто дресирувальники зможуть залишити тварин, але не зможуть їх експлуатувати у сфері розваг.

Наше законодавство нам чітко трактує, що тварина повинна мати можливість нормально рухатись, мати достатньо природного світла, відпочити, відійти від стресу. Але відколи це норми законодавства почали виконувати? Нині в Україні не існує жодного реєстру циркових тварин. Ні електронного, ні паперового. Це свідчить про те, що дуже важко притягнути до відповідальності власника тварини, хоча  ККУ передбачає ув’язнення за жорстоке поводження з тваринами.

А хочете почути недитячу казочку про те, як ведмедика змусити танцювати?

Навчити тваринку виконувати рухи, схожі на танець, досить складно. Для цього більшість дресирувальників багато разів виконують одну й ту саму процедуру. Металева підлога вольєра розігрівається до максимуму і під звуки музики ведмідь від болю починає стрибати з лапки на лапку. Цей досвід так сильно закарбовується в пам’яті тварини, що почувши відповідну мелодію на арені, ведмідь починає «танець страждань». Чи вартий такий танець лише того, аби порадувати людське око?

Основною жорстокою правдою експлуатації тварин у виставах є жахливі умови утримання та тортурне дресирування, а пояснюється це тим, що більшість із цих тварин – свободолюбиві, тому і не можуть просто виконувати накази дресирувальників.

Жахливий випадок стався наприкінці жовтня на території Краснодарського краю в РФ. Левиця напала на 4-х річну дівчинку, яка сиділа в першому ряду. Дресирувальник не зміг утримати звіра, і він перекинувся через огорожу. Як підсумок такого недитячого шоу – рвані рани на обличчі дитини та інші ушкодження. Відповідальність за таку бездіяльність поніс директор даного пересувного цирку. Це не поодинокий випадок, де нехтують вимогами щодо безпеки життя і здоров`я споживачів.

Національний цирк України. Будівля, яку доречніше назвати «Антураж родом з СРСР», а свідченням цього є старенькі приміщення, радянські штори та коні, які гуляють по арені кілька годин на добу, адже на вулицю їх не виводять взагалі – немає куди. Тварини повинні жити у певних умовах. Є порядок утримання та розведення тварин в неволі. Це наказ, затверджений Мінекології. Але кого це бентежить? Циркова галузь руйнується, адже держава фінансово її не панькає.

Для такого цирку в Україні просто немає ринку, ні грошей для інвестицій. Єдиним компромісним варіантом, який би влаштував і зоозахисників, і працівників цирку, є створення стандартів утримання тварин у цирках і вимог щодо дресури звірів, але на це, знову ж, потрібні кошти.

Наразі створено безліч рухів, лозунгом яких є «захист слабких – справа сильних». І більшість із них відстоюють чітке право власності на тварину, відповідальність власників, сприяння створенню зоополіції, розвиток центрів реабілітації для тварин, які постраждали через людину та інші.

Нині в Україні найуспішнішими є ініціативи, які стосуються заборони пересувних цирків-шапіто. Нещодавно і у Вінниці заборонили пересувні цирки з тваринами! Вінничани достукались до влади та в рекордний термін зібрали підписи під петицією про заборону цирків з тваринами. Рішення про це на сесії прийняли депутати міської ради.

Цирк без тварин – це маленький крок до перемоги гуманності і здорового глузду в Україні.

Поділитись