Поліетилену у Вінниці бути чи не бути?

12.03.2019
Поліетилену у Вінниці бути чи не бути?
Фото:

Так, так, саме це питання вже тиждень особисто мені не дає спокою, що було викликано поданою Петицією  про заборону продажу та використання пакетів у магазинах та супермаркетах у м. Вінниці.

Дана петиція викликала у мене досить неоднозначні відчуття пов’язані із жалем і сумом щодо того, наскільки легко можна маніпулювати свідомістю громади, “розкручуючи” тему “екології” з метою “набивання собі балів”, при цьому жодним чином не орієнтуючись у реальному стані речей.

Для уникнення подальших “розмов” повідомляю одразу, так, я вже досить тривалий час, здійснюю юридичне супроводження господарської діяльності одного з найбільших у Вінницькій області виробників поліетиленової продукції. І я хочу сказати, що я за виробництво поліетилену була, є і буду!

А тепер більш детально, аргументую свою позицію.

Пластик є одним з продуктів переробки природного газу та нафти. І він є надзвичайно міцним, легким, гнучким та стерильним матеріалом який легко піддається обробці (це дозволяє створювати найрізноманітніші речі, від пакетів, шприців, частин техніки і багато у чому іншому, в усіх можливих індустріях.

Чому так? Тому що окрім його надзвичайних фізико-механічних властивостей пластик є дешевим матеріалом а ресурси які використовуються для виготовлення продукції з нього (здебільшого ел. енергія), в порівнянні з іншими матеріалами (тканина, папір, скло), просто мізерні.

Однак чому зараз настільки актуальна тема пластика?

Все було б чудово, якби пластик перетворювався у відходи.

Міцність матеріалу дійсно приводить до того що пластик розкладається досить довго, все залежить від типу пластику, який використовувався, його кількості, та середовища де розкладався пластик. Одне можна сказати точно, самостійно пластик розкладається довго, а товарів з його використанням стає все більше з кожним роком. Накопичування відходів таким чином неможливо уникнути.

В зв’язку з чим, багатьом приходить на думку, рішення щодо заборони використання пластику.

Однак, не все так просто.

Пластик настільки увійшов у всі індустрії що повна його заборона насправді неможлива, так як аналоги відсутні. Різка заборона приведе до економічної та, про що не всі усвідомлюють, екологічної кризи.

Забруднення навколишнього середовища пластиком, це не єдина екологічна проблема, при виготовленні продукції з інших замінників пластика (папір, бавовна), негативний вплив на екологію буде набагато більший.

Тут потрібно вказати цікаве дослідження Міністерства Екології та Продовольства Данії. За цим дослідженням порівнювались ресурси які використовувались на виготовлення одного пакету з різних матеріалів, серед яких звичайний поліетиленовий пакет, паперовий пакет та з сумка з бавовни.

Висновок цього дослідження такий, що на виготовлення одного поліетиленового пакету використовується набагато менше ел. енергії, а викиди вуглекислого газу надзвичайно малі в порівнянні з пакетами з інших матеріалів. Так щоб зрівняти витрачену ел. енергію та викиди вуглекислого газу при виготовленні паперового пакету вам потрібно використати його повторно не менше ніж 43 рази, після чого використати як пакет для сміття, або спалити. А у випадку з бавовняною торбою – повторне використання має бути не менше ніж 7100 разів, після чого використати як пакет для сміття, або спалити. І навряд чи у когось стільки ці пакети прослужать.

Використання інших матеріалів тягне за собою інші проблем. Ми викидаємо багато пластика, або ми вирубаємо багато лісів, або ми використовуємо інші матеріали але це різко підіймає собівартість продукції. Людство знаходить в постійному балансуванні – які ресурси ми можемо використовувати і до чого це може привести.

Треба чітко усвідомлювати, які є реальні та дієві шляхи покращення ситуації і направляти сили саме у тому напрямку, який призведе до реального результату.

Поліетиленові пакети не тільки можна, але й потрібно переробляти. Забрудненість пакетів буде впливати на якість вторинної гранули, це очевидно, але навіть найбільш забруднені пакети можна переробити на пакети для сміття наприклад. В Україні є великі переробники поліетиленових відходів, середня потужність таких компаній 300-400т на місяць (це тільки поліетиленової продукції).

Поліетиленові пакети можна спалювати, так, це завдає деякої шкоди, але це на дуже багато краще, ніж просто залишити його розкладатись на мілкі частини.

Якваріант – перехіднаіншівидиматеріалів. Можливо. Однак, потрібнодобрерозумітичипризведецедійснодозагальногопокращенняекології.

Проблему відходів потрібно розглядати під ширшим кутом ніж просто заборони поліетиленових пакетів, а саме:

  • зменшення виготовлення продукції з пластиків які не піддаються повторній переробці (це деякі види упаковки з комбінованих матеріалів);
  • збільшення точок сортування сміття, та повторна переробка пластиків;
  • збільшення повторного використання вже існуючих пластиків;
  • розвиток науки з ціллю вдосконалення пластиків (щоб легше повторно використовувати, переробляти, та вони могли дійсно розкладатись;
  • нормативне урегулювання питання використання вторинної гранули у виробництві поліетиленової продукції.

 

Тому, у мене великі сумніви, щодо того, що заборона поліетиленових пакетів в супермаркетах і на базарах, приведе до хоча б якогось покращення екології.

У даній статті використовувались матеріали та публікаціямого друга та чудового спеціаліста у індустрії поліетиленової упаковки Холода Дмитра (з якою можна більш детально ознайомитись за наступним посиланням).

 

Автор – Олена Грабік.

Ознайомитись з профілем автора у мережі facebook,  можна за посиланням.

Поділитись fb twitter gplus
tags

Всі статті автора