Що варто зробити, щоб насолодитися принадами Німеччини сповна

Даруйте, хто я така, щоб мовчати про те, що відбувається навколо? Раптом, для вас буде цікава інформація про мандри в умовах пандемічної невизначеності. Розкажу, що робити, якщо сидіти на місці вже набридло.

Ну от дивіться, сідаєте в автівку і 7 годин дороги розбавляєте балачками та зупинками на каву, а потім перетинаєте дансько-німецький кордон і опиняєтесь у місті, де кількість музеїв перевищує кількість дощових днів у році. Хіба не просто? Бо ми саме так і зробили.

Проживання

Попередньо забронювавши номер на booking, ми заселились у готелі «H2». Він розташований у самому серці столиці, неподалік знаменитої Берлінської телевежі. Це та, що згодом стала нам надійним орієнтиром. Номер був обладнаний кондиціонером, телевізором та безкоштовним Wi-Fi. А ще в нього помістили найбільшу фобію клаустрофобіка — відсутність простору. Але, як то кажуть, де добрі люди, там хата не тісна.

Готельний номер. H2 Hotel Berlin-Alexanderplatz, Берлін

Паркування

У наші плани не входили поїздки по столиці під мої крики з вікна «Мам, я в Берліні», тому ми залишили автомобіль на підземній парковці від готелю. Під час проживання для гостей паркінг — авжеж платний. Європа, що скажеш.

Враження залишків першого дня

Вечір п’ятниці був, наче лікер на дні пляшки, або «о, боже, в нас так мало часу щоби насититись столичними принадами». Тому ловити ґави ми не стали, прожогом закинули речі в номер та вийшли в місто, щоби «випити» його залпом.

Помпезні неокласичні будівлі та аромат вуличного фаст-фуду неодмінно порадують кожного відвідувача. Але не на тих напали. Перше враження було таке: ми сюди більше не приїдемо. Місто було брудне та незатишне. І не потрібно накидатися тут на мене.

«Прям нічого їй не сподобалося, іш яка розбалувана стала. Люди й такого не бачили. І взагалі карантин, сидіть дома, а то розїжджають по тих Європах і коронавіруси всякі розвозять…»

У свій захист скажу, що такий дискомфорт міг бути викликаний осінньою порою, а, можливо, на те була інша причина. Бо кажуть, що німецька столиця, як чоловік. Його «наскоком» не візьмеш, треба брати поступово.

Берлінський собор (нім. Berliner Dom)

День другий

Сперечатися не буду, Берлін має свою історію. Війна залишила один з найвідоміших відголосків в історії людства. Поділ міста на Схід та Захід знаменитою Берлінською стіною. А згодом і її падіння. Залишки страхітливої споруди перетворили в галерею просто неба, нині відому як Іст-Сайд (англ. East Side).

Галерея East Side Gallery

1316 метрів стіни наповнили справжнім мистецтвом художників з різних кутків світу. Найбільше мене вразило графіті Дмитра Врубеля «Братський поцілунок» або «Господи, помоги мне выжить среди этой смертной любви». На ньому смачно зійшлися Леонід Брежнєв та Ерік Хонеккер, керівник НДР.

Галерея East Side Gallery

Не посоромлюсь додати ложку меду в цю історію — ми цьомкнулась на тлі легендарного графіті, зафіксувавши все на фото. Послідували прикладу історичних постатей. Вдаватися в подробиці не буду, але щось у цьому є. Чи то, може, мене збентежили десяток людей, які завзято потирали камеру смартфона, стоячи в черзі з думкою «може, вже відвалите?».

Наступною нашою точкою був Берлінський зоопарк (нім. Zoologischer Garten Berlin). В жодному звіринцю світу, я не бачила такого різноманіття тварин. Хоча я вже стріляний горобець, бо, на секундочку, була в чотирьох українських.

Мій внутрішній путівник підсказував — прямуйте до панд. Який же щирий захват я відчувала. В мені прокинулася дитина, яка лише вчиться щиро радіти. Вже мовчу про вимову.

«Подивись на них, ну подивись. Він гамає бамбук. Дя, бо панди таке люблять… Сьо ви льобите, панди?… Ми плийсли до вас… О це вже смісні…»

Ви ще не знаєте своєї реакції, тому не дивуйте. Насправді, зоопарк за територією дуже великий, у ньому представлені тисячі видів тварин, що приваблює увагу мільйонів відвідувачів щорічно.

Берлінський зоопарк (нім. Zoologischer Garten Berlin)

І, звичайно, окремих добрих слів заслуговує велична будівля Рейхстагу. Нині у ньому проводять засідання парламенту. Так історично склалося, що саме це місце стало найвідвідуванішою архітектурною спадщиною Німеччини.

Будівля Райхстагу 

Всередину ми не заходили, але звиду будівля вражвлв своїми масштабами. Завжди такому дивуюсь: скільки людської роботи треба докласти щоби звести щось подібне. Загалом, якщо ви хочете збурити своє естетичне чуття — вам сюди.

За яких умов поїсти

Ми позбивали пороги кількох закладів і стали володіти місцевим Covid-сленгом. На дверях ресторанів була інформація про те, що ввійти можуть лише ті, хто має geimpft (вакцинований) чи genesen (одужав). На моїх руках був лише свіжовиготовлений ПЛР-тест і маса обурення. Чому мої права обмежують? Однак, залишилось прийняти суворі європейські правила й шукати далі. Спойлер: ми таки знайшли.

В місцевому пабі (не пам’ятаю назви) ми, нарешті, скуштували славнозвісний карівурст (нім. Currywurst). Це така популярна німецька страва фастфуду. Простими словами — ковбаска з карі та спеціальним соусом. Рекомендація: замовте крафтове пиво для підсилення ВАУ ефекту.

Карівурст (нім. Currywurst)

Чергова гастроточка — кафе-паб East. За лічені хвилини я стерла з лиця тарілки соковитий, ароматний і смачний до мурашок фішбургер. А кілька ковтків пива змусили мене випромінювати щиру радість та захоплення. Мимоволі усміхалась, намагаючись насолодитися моментом сповна. Виявляється, бути щасливим можна зараз, а не в якихось думках про краще майбутнє.

Кафе-паб East

Те, що вразило

– Самокатів на прокат більше, аніж машин. Ми не зустріли жодної тягнучки за 2 дні.

– Водій таксі Uber пригощає жуйками та льодяниками. Завзято намагається розповісти щось німецькою, після слів «I don’t speak German».

– Середні ціни в Німеччині вищі, ніж в Україні, але вдвічі нижчі, ніж в Данії. Плакали гроші на Scandinavian Park.

– Посольство РФ у Німеччині нагадує резиденцію королів.

– Безхатьки живуть по-європейськи. Вони мають смартфони та окультурюються за переглядом фільмів у затишних підземних переходах.

Ну що? Зацікавились? Так вам і треба!

Поділитись